Хата з подертим дахом

Кожний досвідчений господар знає, як то неприємно мати подертий дах над хатою. Ще коли погідно — то так-сяк, але в дощ — то хоч із хати втікай.

Що дах над хатою — то інтелігенція в суспільстві того чи іншого народу. Не доцільно нам було б розглядати чужі дахи, чи цілі вони, обминувши свій власний.

Історично стверджено, що підвалинами й зрубом нашого суспільства є народ. При сприятливих життєвих умовах з народу завсіди виходять здорові паростки, якими суспільство може пишатись; при анормальних народ стає ґрунтом для розвинення грибка. Особливо це буває тоді, коли дах не є надійним захистом будинку від слякотливих дощів. Мала надія на дах, коли він подертий.

Релігійно-духовий стан суспільства прирівнюється до гребінки на даху будинку, що гарно уложена з китиць. Коли ж китиці бутлявіють, перевесла на них рвуться, і вони мимоволі розперізуються, вітер їх смикає й, засмічуючи двір, розносить, стебло по стеблу, на всі боки.

Коли капає в хаті по самій її середині — це свідчить, що гребінка подерта.

В українській хаті капає всюди... Місцями й по стінах пливе.

Дах, видно, дуже подерся; не помагає й традиційний буро-зеленавий мох, що вкриває його. Хата чепурна й висока, зруб її від підвалів до стелі здоровий, замки всі міцні. Що ж з дахом робити?

Доля ледаща — латати не хоче...

Дбайливий Господар щось зробить.

Журнал «Будівничий Церкви Божої», м. Кременець, 1936 р.

"Благовісник", 4,2022